[ — Каков план действий? — Предлагаю напиться. ]
Лет через десять мы случайно столкнемся где-нибудь на шумном проспекте, будем долго всматриваться друг другу в лица, неловко улыбаться, прятать руки в карманы, смеяться и вспоминать всякие мелочи. Ты расскажешь, что был женат и развелся, что много работаешь и до сих пор куришь, что очень одинок и очень счастлив, потом, спохватившись, спросишь как я живу. Я отвечу, что счастлива тоже, что я замужем, что у меня сын и дочь, что все как хотелось. А уходя добавлю тихо, но ты услышишь, что сына моего зовут твоим именем. Я правда буду счастлива.



Оце почитала цю історійку, просто цікаво - у ній відтворено мій страх...
Я так боюся жити далі без тебе... хоч я знаю, що ще зустріну чудову людину, яка любитиме, оберігатиме, піклуватиметься про мене... я даватиму аналогічне взамін... але!!! бляха-муха, я завжди хотітиму, щоб на його місці був ти!!!! Хоча, ніколи не признаюсь собі у цьому....
Знаєш, я не раз собі уявляла нашу зустріч років так через -надцять... Єдине, що завжди супровождувало ці уявлення - це жаль, що все не так, як я б хотіла... що ж... ми самі обираємо собі долю... і занадто пізно щось змінити...


@музыка: Natalya Mogilavskaya - Lyubila

@настроение: Ностальжі

@темы: любовь