Безконечность
[ — Каков план действий? — Предлагаю напиться. ]
Я ненавиджу, коли зі мною так поводяться… я ненавиджу безвихідь… я ненавиджу проблемних хлопчиків… хоча… як же я їх люблю) «гострі відчуття»… завойовувати і кидати… відчувати, як він звикає і ти стаєш його щоденною потребою… але тут важкенький випадок – наче він мене і хоче, але чи то боїться, чи то не настільки хоче… що ж робити? Як його вкрутити? Це не принцип, хоча, може трошки, але в основному – через те, що він мені подобається і зараз найбільше, що я хочу – це його! Та робити якісь кроки я не збираюся, можу тільки відповідати на них. А для цього треба, щоб він на щось відважився… блін!!! Що ж робити??? Я все одно його приручу! Обіцяю! Я знаю, що зможу! От!!!
«Ты мне не нужен, я тебя вовсе не хочу и не желаю, но мне нужно, чтобы ты об этом знал…»
Хочу с тобой я быть всегда…

Мы живем на разных планетах…
в разных часовых поясах…
любим разный кофе и шоколад…
я люблю нежность, ты – терпеть не можешь, когда тебя поглаживают…
Мы просыпаемся в разное время и целуем других людей с утра – я не тебя, ты не меня…
я умею мечтать и мне сняться цветные сны…
ты – законченный реалист и вряд ли вообще тебе что-то снится…
мы слишком разные…
слишком далекие…
но при этом – все же влюбленные…
я – в тебя…
а ты – не в меня…

«…Ты просыпаешься с утра и не думаешь обо мне… весь твой день проходит в спешке и хлопотах… ты даже не вспоминаешь меня… вечером ты идешь гулять и заставит мысли обо мне мелькнуть в твоей голове лишь мимолетная встреча среди других потерянных, эгоистичных, но при этом – разбитых, сердец… ты не желаешь проводить меня домой, не мечтаешь о поцелуях со мной при луне… все это понятно – ты не влюблен… и засыпаешь ты тоже, не со мной…
А я… я живу надеждой, что одно твое утро все же начнется с мысли обо мне… и день пройдет также, только без частички «не» в каждом предложении…»

ЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯяккккккккккккккккккккк???????????????? Ааааааааааааааааааааааа!!!!!!!!!!!! 5-7 днів!!!!!!!!!! Сьогодні 5-й день!!!!!!!!!!!!!!!аааааааааааааааааааа!!!!!!!!!!! блаааааааааааааааааааа!!!!!!!!!!!!!!!
Періодично щось сюди дописую… не хочу його втратити, він треба мені хоча б для задоволення свого самолюбства… от! Боженьку, допоможи!!!!!! Як мені його завоювати? Думай, Юля, думай!!!
Все, закінчилась моя надія… точно не подзвонить, гейм овер! А жаль то як! Що поробиш, ми зовсім різні…
Пусть тебя согреют ангелы моей любви…

Если это и есть твой мужчина – придет сам и уложит себя у твоих ног. И скажет: «Я – твой…» И отныне – прими поздравления – он действительно твой.
…Он перестал звонить? Приезжать? Писать? Плюнь! И не ставь на себе крест. Здесь одно из двух: а) либо он тебя недостоин; б) либо он недостоин тебя…
Сьогодні останній день мого чекання) 7й… может нет, а может да) це й на краще)
Всьо) конец) але десь глибоченно в душі продовжує жити щось, сама не знаю, що) те, що примушує щохвилини дивитись на телефон, відкривати кожну вхідну смс в очікуванні і здригатися, коли грає певна мелодія на дзвінку) надія) ін лав, чутьчуть)
Дурочка) надумала сама подзвонити, задовбалася чекати( але не переступлю через себе, то точно, просто осінь, дощ, депресія…

Внутрішня боротьба, щодня… шалене бажання почути його… а на перевагу – небажання принижуватися, «бігати»… та чи буде приниженням коротка розмова з ним? Так, якщо у ній щомиті звучатиме «сумувала», «чекаю», «ПОБАЧИМОСЯ»…і ні слова у відповідь… гра одного актора…
Блін, який ж він класний актор – запудрити мені мозги «бажанням нормальних стосунків», дзвінками і поцілунками, а насправді – не відчувати нічого… НІЧОГО!!! Порожнеча(
На вигляд – хороший милий хлопчик, не такий, як його «круті» дружки… та це лише на вигляд, можливо він ще гірший за них… у кожного своя маска…(
Запомни, I love you, love-love- love you,
Пойми, что I need you, need- need-need love you…

Набери мне и скажи, что так же как прежде,
Вся твоя нежность лишь для меня одного
И в надежде быть с тобой жить мне не суждено…
Собери осколки души и сердца в клочья,
Забери все что хочешь, но только не спеши…
Ты все для меня …

Лав ю! ні, лайк ю, бо лав ще якось ранувато… ти ж всього лиш самозакоханий хлопчисько, як і мільйони інших у цьому світі, та чому моє серце і розум вибрали саме тебе??? Це не може пояснити навіть випробувана рокам і досвідом жіноча мудрість… так, це небезпека, але обережність моя втрачена давно, у той вечір, коли ти вперше запропонував провести мене додому і я побачила в твоїх очах цей шалений блиск… тобі була потрібна тільки я, ніхто інший… контроль втрачено… і стримувати своїх бажань просто немає сил…
…міс ю соу мач…

…Если знал бы ты, то что чувствую сейчас, ты разбил мечты миллионом глупых фраз…

… в сердце пустота, словно в мире я одна…
І треба було так довго переживати-думати-страждати??? Очікувати??? Тодей із е дей оф аве дейт)))
I don’t want somebody else,
I don’t want play anymore,
Give me just one more chance
Other way – let me go…

Нічого не вийшло… от так, ніякого побачення, прогулянки, зустрічання і кохання в перспективі, весілля і 3х дітей… ніц новего… то чого ж мій розум ніяк не хоче відпустити спогади про нього… чому він прописався у моїх думках? Чи на довго це?
Ай донт ноу…(
Ну що ж, якось нічогісінько не зійшлося( планети, зірки, чи як там це називають… але все одно він потрібен мені, капєц!
Ненавижу такие моменты, когда чувствуешь себя сначала невероятно счастливой, а потом невероятной Дурой!!!

Не влюблена, но как-то странно озадачена тобой.
- Ну если тебе так плохо без него, позвони, поговори с ним...
- И что я ему скажу!? С какого хуя тебе на меня похуй!????

Так от, я йому писала минулої суботи, сьогодні вже вівторок, отже – якщо я йому потрібна – з-під землі дістане, а ні – йому нафіг треба моя ініціатива! От! Якби хотів – давно б подзвонив-написав-запросив і т.д., і т.п.… тим більше, що я ясно дала йому зрозуміти, що не проти провести час із ним і мені скучно, і що я вдома нудьгую! Я взагалі не розумію такої логіки – навіщо було відписувати на мою першу смс-ку??? Та ще й писати, що він звісно не проти!????!!! Дурбецл! Я вже й собі намріяла наступний вечір, а він візьми та й проігнор мене! Ще не вечір, ну відчуває моя душа, що це тільки початок і скоро ми поміняємося ролями)
А ще я шалено скучила за цими нічними дзвінками, десь о 2й ночі, п’яний голос і зізнання… ні, не у коханні, просто «я так за тобою скучив!», «мені так тебе не вистачає!», «зай, коли ти приїдеш?!» - це щось більше і дорожче, ніж зізнання у вічній любові) хоч би хтось мені знов так сказав!!! А особливо хочу це почути від нього!
Але поки нічого не допомагає, я так і залишаюся порожньою одинокою лялькою, якою гратися ніхто не хоче, бо є інтернет і комп’ютерні ігри!... Ну, будь хороший хлопчиком, закохайся в мене, будь ласочка! Я класна, чесно! Я тебе любитиму більш за все у світі, обіцяю! Тільки закохайся!

Вчора в нього був день варення і я привітала, хоч і обіцяла проігнорити. Та ще й з телефона С. подзвонила. Дурепа! Хоч він був задоволений і я сказала, що приїду - зідзвонимось і потусим) лиш би це не було, як минулого разу.

Пропав інтерес трохи… відстань робить своє… але я повернулася, щоб спробувати знов… треба міняти тактику – бути ніжною, уважною, милою дівчинкою! А то він знов подумає, що я граюся… а я таки пограюся, пограюся тобою!!! І нікуди ти не дінешся!Все в моїх руках! І одна я не залишуся точно!
Согревать тебя собой, теплотой и заботой…
Ma petite! Як же я за ним скучаю! Постійно повертаюсь до цього, забагато думаю про нього, зачасто згадую… Правда, часом тааааааак туплю! Дурепка! Легко сказати – зроби так, щоб він тебе захотів, а що зробити, якщо бачимося ми раз в місяць-два і то – хвилину-п'ять?! Шо дєлать? Щоб не принижуватись, та примусити його повернутися в моє життя , закохатися… Якось, я розумію, що мені лише він потрібен, якщо я вже відшиваю своїх старих кавалерів, за якими колись пісяла. А тепер – лиш би він подзвонив !!! сумую!!! Хочу його повернути в моє життя – причому на ПМЖ! І так само – я в його серце! Це мені потрібно, як повітря! Просто бути з ним поруч, відчувати турботу, опіку, ніжність…Боже!!! Скільки я вже проситиму??? Ну, будь ласка!!! Я буду найщасливішою дівчинкою!!! Його дівчинкою! І любитиму його понад усе!!! ОБІЦЯЮ!!!
Провал повний… бачимося часто - реакції 0! А раніше ж не так було… чому все так змінилося??? Невже він така ж сволоч, як і всі? Дивно, я знов задаю собі це питання, ніби стараюся того не помічати, хоча – це ж очевидно…Бісять мене такі «гламурні штучки»!!! все, з мене досить, капут! Ніяких смс-ок, дзвінків, очікувань… просто пуууустоооотаааа! Ти пішов – і я одна, моє життя без тебе – наче сонце без тепла…©

…Я тебя всегда буду ждать…
Стомилася все це терпіти, плакати вничку, молитися за нього і виносити лише коротке «привіт» … та й те – крізь зуби… багато чого змінилося… як кажуть, багато води витекло… пройшло майже 3 місяці… може він змінився, може я… та я продовжую надіятися… на Божу ласку, що допоможе нам бути удвох… разом…люблю його… тепер впевнена… точно
Л

Ю
Б
Л
Ю
!

Люблю того примурка малого, скучаю за ним… Коли він вже в то в’їде? Треба він мені, як ніхто… тупо назавжди і тупо тільки він… БОЖЕ!!!!!!!!! Прошу!!!!!!!!!!

@музыка: тиша

@настроение: настроение осень...